Країни, які перенесли столицю

Бразилія: з Ріо-де-Жанейро до Бразиліа (1960)

Уряд перебував у Ріо-де-Жанейро з 1763 року, коли туди із Салвадора перенесли колоніальну столицю. Конституція Бразилії 1891 року вже відводила землю на центральному плато під нову столицю, але збудував її президент Жуселіну Кубічек. Місто за планом Лусіу Кости, з будівлями Оскара Німеєра, виросло посеред савани приблизно за 41 місяць, і 21 квітня 1960 року Бразиліа урочисто відкрили. Метою була центральна, нейтральна столиця, яка потягне розвиток углиб країни. З висоти план міста нагадує літак або птаха.

• Бразиліа
• Ріо-де-Жанейро
• Салвадор

Туреччина: зі Стамбула до Анкари (1923)

Після Першої світової війни Стамбул і значна частина Анатолії перебували під окупацією союзників, тож Мустафа Кемаль Ататюрк керував національним рухом з Анкари, у центральній Анатолії. Велике національне зібрання провело там перше засідання 23 квітня 1920 року. 13 жовтня 1923 року Анкара офіційно стала столицею замість Стамбула, який тоді ще називали Константинополем, а 29 жовтня проголосили Республіку зі столицею в Анкарі. Місто в глибині країни було безпечнішим і означало остаточний розрив з османським минулим. Стамбул і досі найбільше місто Туреччини.

• Анкара
• Стамбул

Австралія: з Мельбурна до Канберри (1927)

Коли 1901 року австралійські колонії об’єдналися у федерацію, і Сідней, і Мельбурн хотіли стати столицею. Компромісом стало нове місто в Новому Південному Уельсі, щонайменше за 160 км від Сіднея, а тим часом парламент засідав у Мельбурні. Місце обрали 1908 року, 1912 року конкурс на проєкт виграли Волтер Берлі Гріффін і Маріон Магоні Гріффін із Чикаго, а 1913 року місту дали назву Канберра. Парламент нарешті відкрився там 9 травня 1927 року, у тимчасовій будівлі, яка служила до 1988 року. Озеро Берлі-Гріффін у центрі міста носить ім’я архітектора.

• Канберра
• Мельбурн
• Сідней

Німеччина: з Бонна до Берліна (1990–1999)

Бонн на березі Рейну був столицею Західної Німеччини з 1949 року. Коли 3 жовтня 1990 року Німеччина возз’єдналася, Договір про об’єднання зробив столицею Берлін, але питання, де працюватимуть парламент і уряд, залишалося відкритим. 20 червня 1991 року Бундестаг проголосував за Берлін 338 голосами проти 320. Переїзд забрав більшу частину десятиліття: перше засідання Бундестагу у відбудованій будівлі Рейхстагу з новим скляним куполом відбулося 19 квітня 1999 року. Бонн отримав унікальний статус «федерального міста» і зберіг частину урядової роботи.

• Берлін

Росія: із Санкт-Петербурга до Москви (1918)

Москва була столицею Росії до 1712 року, коли Петро I переніс уряд до Санкт-Петербурга — міста, яке він заснував 1703 року в глибині Фінської затоки. Через два століття місто, перейменоване під час Першої світової війни на Петроград, опинилося незручно близько до кордону. Побоюючись вторгнення під час наступу німецьких військ, Ленін 12 березня 1918 року переніс радянський уряд назад до Москви, і Кремль знову став осередком влади. На глобусі Санкт-Петербург лежить на узбережжі Балтійського моря, а Москва — далеко в глибині суходолу.

• Москва
• Санкт-Петербург

Японія: з Кіото до Токіо (1868–1869)

З 794 року імператорський двір жив у Кіото, назва якого просто означає «столиця». Навіть коли сьогуни правили з Камакури чи Едо, столицею залишалося Кіото. Після Реставрації Мейдзі 1868 року Едо перейменували на Токіо, тобто «східна столиця», і імператор Мейдзі переїхав туди; переїзд двору завершився 1869 року. Цікаво, що жоден японський закон ніколи формально не називав Токіо столицею: це просто загальновизнаний факт. Оскільки двір прожив там понад тисячу років, Кіото й досі називають тисячолітньою столицею.

• Токіо
• Кіото

Індія: з Калькутти до Нью-Делі (1911–1931)

Калькутта, нині Колката, була столицею Британської Індії до 1911 року. На Делійському дарбарі 12 грудня 1911 року король Георг V оголосив, що столицю перенесуть до Делі. Британці вважали, що з Делі легше керувати країною: місто лежало в центрі Північної Індії і було історичним осередком попередніх імперій, як-от імперії Великих Моголів. Калькутта ж тим часом стала центром протестів після поділу Бенгалії 1905 року. Нове місто, Нью-Делі, спроєктоване переважно Едвіном Лаченсом і Гербертом Бейкером, урочисто відкрили 13 лютого 1931 року.

• Нью-Делі
• Колката

Нігерія: з Лагоса до Абуджі (1991)

Портовий Лагос на південному заході став перенаселеним, а через численні етнічні та релігійні групи Нігерії нейтральна столиця видавалася привабливою. Указ 1976 року започаткував переїзд до нової Федеральної столичної території в географічному центрі країни. Абуджу збудували переважно в 1980-х, центральні райони спроєктував японський архітектор Кендзо Танге, і 12 грудня 1991 року уряд офіційно переїхав туди. Місто має вражаючий орієнтир — Асо-Рок, 400-метровий моноліт, що лишився після водної ерозії. Лагос і досі найбільше місто Нігерії.

• Абуджа
• Лагос

Казахстан: з Алмати до Астани (1997)

Алмати лежить у западині під високими горами на південному сході, у сейсмонебезпечній зоні, і на початку 1990-х місту вже майже не було куди розростатися. Планувальники також хотіли, щоб столиця була далі від кордонів і ближче до центру країни. Парламент схвалив переїзд 1994 року, і 10 грудня 1997 року столицею стало північне місто Акмола. 1998 року його перейменували на Астану, що казахською означає «столиця», з 2019 до 2022 року воно називалося Нур-Султан, а потім знову стало Астаною. Зими тут одні з найхолодніших серед усіх столиць.

• Астана
• Алмати

Мʼянма: з Янгона до Нейп’їдо (2005–2006)

6 листопада 2005 року військовий уряд Мʼянми почав переносити міністерства з Янгона на нове місце приблизно за 320 км на північ, а назву нової столиці оголосили в День збройних сил, 27 березня 2006 року. Офіційно пояснювали, що Янгон став надто перенаселеним і там не лишилося місця для нових урядових установ. Нейп’їдо означає «обитель короля», а зазвичай цю назву перекладають як «королівська столиця» — відсилання до королівських міст минулого, що лежали в глибині країни. Місто відоме величезними, часто порожніми дорогами, зокрема бульваром на 20 смуг. Янгон залишається найбільшим містом.

• Нейп’їдо

Кот-дʼІвуар: з Абіджана до Ямусукро (1983)

У березні 1983 року президент Фелікс Уфуе-Буаньї зробив своє рідне місто Ямусукро політичною та адміністративною столицею. Воно лежить приблизно за 240 км на північний захід від Абіджана, який був столицею з 1934 року. Окраса Ямусукро — базиліка Богоматері Миру, натхненна собором Святого Петра в Римі; 1990 року її освятив Папа Іван Павло II, а Книга рекордів Гіннеса називає її найбільшою церквою у світі. Проте більшість державних установ так і не покинули Абіджан, який офіційно є «економічною столицею» і залишається найбільшим містом.

• Ямусукро

Танзанія: з Дар-ес-Салама до Додоми (1970-ті–2019)

У 1970-х, за президента-засновника Джуліуса Ньєрере, Танзанія обрала новою столицею Додому в центрі країни, приблизно за 450 км на захід від Дар-ес-Салама. Ідея полягала в тому, щоб поширити розвиток углиб країни і наблизити владу до людей у всіх її куточках. Проте десятиліттями більшість установ залишалася на узбережжі. 2017 року до Додоми переїхав прем’єр-міністр, за ним — міністерства, а 2019 року переїзд завершила адміністрація президента. Дар-ес-Салам зберігає за собою президентську резиденцію State House і залишається найбільшим містом та головним портом.

• Додома

Беліз: з Беліз-Сіті до Бельмопана (1970)

31 жовтня 1961 року ураган «Гетті» вийшов на берег трохи південніше від Беліз-Сіті, тодішньої столиці Британського Гондурасу, і пошкодив більшість будівель міста. Уряд вирішив збудувати нову столицю в глибині країни, на вищому місці й на кращій ділянці, яка не вимагала дорогих робіт із намивання землі. 1962 року обрали місце приблизно за 80 км на південний захід від Беліз-Сіті, роботи почалися 1967 року, а 1970 року уряд переїхав туди. Назва поєднує дві річки: Беліз, найдовшу в країні, і Мопан.

• Бельмопан

Екваторіальна Гвінея: з Малабо до Сьюдад-де-ла-Пас (2026)

Малабо розташоване на острові Біоко, куди можна дістатися лише літаком або морем, тоді як значна частина економічного життя країни зосереджена на материку довкола Бати. Тож уряд запланував нове місто в лісі поблизу центру Ріо-Муні, материкової частини країни; місце обрали через зручний доступ, м’якший клімат і розташування в глибині материка. Спершу воно називалося Ояла, а 2017 року, коли туди почали переїжджати урядові установи, отримало назву Сьюдад-де-ла-Пас, тобто «Місто миру». Президентський указ у січні 2026 року проголосив його столицею і дав державним установам рік на переїзд.

• Сьюдад-де-ла-Пас
• Малабо